Поиск
Частное сообщество

Частное сообщество

Подписчики: нет данных
ID: 25929863

Блокировка:

Нет ограничений

Верификация:

Сообщество не верифицировано администрацией ВКонтакте

Видимость

частное

Популярность:

У сообщества нет огня Прометея

Домен:

yaroslavl_18wos

~The life story of two cats~. .:Что здесь происходит?:.
Это некие истории о тех же котах-воителях, только других племен.
Здесь будет рассказываться о жизни двух котов, по имени Бурогривка и Пятнышко.
Бурогривка - целительница Лиственного племени, которая изначально была воином.
Пятнышко - оруженосец Лиственного племени, который изначально был домашним котёнком.
Вместе они живут в племени, исполняя свои обязанности, но на них часто сваливаются проблемы, которые они пытаются решить.
---------------------
.:Кто пишет?:.
Имена аффторов не будет указаны.
Аффторов всего двое.
Один пишет сами истории, другой подкидывает идеи и рисует арты.
--------------------- .:Плагиаты?!:.
Первая глава и в правду похожа на первую книгу Коты-Воители, Стань диким!, но на момент создания первой главы ЭТИХ историй, аффтары не читали эти книги.
Некоторые имена и вправду встречаются из тех же книг Коты-Воители, но уверяем вас, что на тот же момент создания глав с похожими именами, аффтары только начинали читать эти книги, поэтому просим прощения за похожие имена.
Ежели другие главы этих историй похожи на главы из оригинальных книг, сразу просим прощения, мы этого не знали.
----------------------
Одна глава появляется раз в месяц-три месяца.
Пока точной цели историй нет, в разработке.

~The life story of two cats~

VRL. Приветствую всех в моей берлоге!! Меня зовут Варла и я рисую всякую ерунду! Рисование - мое хобби. Я занимаюсь им не серьезно и мазюкаю всякую всячину забавы ради! Иногда даже излишне сильно стилизую и гиперболизирую, ломаю и изувечиваю своих любимых персонажей как мне вздумается!))
Придумываю дикую дичь и с нее же забавляюсь, иногда ухожу в мрачные или жуткие темы. Увлекаюсь детективными романами, зарубежным роком и дет-металлом. У меня большой круг интересов, я человек мультифандом и в основном фанартер. Здесь можно редко можно встретить моих ОСов и личные сеттинги. Критику не принимаю ни в каком виде, если ее не просила.

Melissa Riso. Мелисса Рисо родилась 27 июня 1986 года в Монтерее, штат Калифорния. Отец ростил её в соседнем городишке Салинас после того как её мать вернулась в Гуам. Татуировка Мелиссы появилась после жуткой автокатастрофы когда она училась в последних классах. У неё был перелом позвоночника и сильное внутреннее кровотечение. Хирургам пришлось разрезать живот, от чего и остался неприглядный шрам, который на тот момент было невозможно свести из-за его толщины. Девке было дико стрёмно гонять с шестидюймовым шрамом на пузе, и она решила перекрыть его татуировкой собственного дизайна, которая в последствии стала её визитной карточкой.
Закончив школу и Beauty College она переехала в Сан-Диего. Там она строила карьеру стилиста и была парикмахером у местного телерепортёра, который предложил ей заняться модельным бизнесом. Со временем она прославилась благодаря журналу Import Tuner и появилась на обложках 12 изданий. Она посещала местную школу актёрского мастерства и параллельно снималась в рекламе и массовке для сериалов “Las Vegas” и “Greek”. Тогда же она начала сниматься в главных ролях у Xzibit, T.I. и позже Tyga, Daft Punk, Pharrell и Krewella.
В конце 2010 Мелисса решила переехать в (блятькудажеещё) Лос-Анжелес чтобы продолжать карьеру модели и актрисы. Она оценила плюсы пребывания в голливуде и учится у лучших, посещая мастер-классы Ivana Chubbuck, Lesley Khan, Stuart K. Robertson и школу скетчеров и импровайзеров The Groundlings. Мелисса снимается в рекламах косметических компаний и в коротких роликах. Весёлая, талантливая, красавица, комсомолка, на съёмочной площадке всех смешит, одно удовольствие с ней работать.
перевод с оф.сайта

в плену своей фантазии..ツ. Цитаты, статусы, высказывания... ♥
возможно, я иногда как ребенок.. возможно, я иногда как дура..
но только потому, что мне хорошо...слишком хорошо.. и в такие моменты мне не хочется думать о том, как правильно, как нужно.. мне просто хочется быть счастливой...)
она больше не спит.. она рисует на запотевшем окне сердечки и смотрит в небо, думая о том , когда же она наконец просто будет счастлива...
когда тебе морально плохо, так хочется,чтобы именно он оказался в эту минуту рядом..обнял меня крепко крепко и сказал малыш, я с тобой, не грусти! я люблю тебя!
на сердце рана... по телу дрожь.. в душе беспорядок. ничего не поймешь...так больно,дико..и тело как вата..себя не прощу я.....сама виновата...
ненавижу неопределенность...либо пошли меня подальше... либо обними покрепче...

в плену своей фантазии..ツ

удалите группу. Знаєш, морозитись вічно це не для мене. Тим більше ти цього не заслуговуєш.Можливо після цього листа ти взагалі мене зненавидиш (якщо ще досі це почуття не переповнило тебе), але я хочу щоб ти знав правду. Вже довший час поспіль, перед сном і взагалі від того що немає, що робити я намагаюсь сформулювати для тебе хоч якесь пояснення моєї ганебної поведінки та аморального вчинку щодо тебе. Направду, мені важко, а ще більше ускладнює завдання повна відсутність бажання пояснювати те, що відчуваю далеко всередині себе. Зовсім не хочеться знову і знову повертатись до подій тої «триклятої» суботи ( краще б її взагалі навіки стерло з моєї пам’яті) . А ще більше не хочеться ворушити те, що я так старанно і безрезультатно поховала (чи лише хотіла так думати) в собі.Добре почну, бо і так чудово розумію, що від цих виправдань легше не стане ні мені ні тобі.Уяви, що ти сильно когось кохаєш….Місяць, пів року, рік….. Для мене це – ВІЧНІСТЬ.Безнадійно і абсолютно без відповіді. Ти навіть не маєш шансів сказати в кохані очі те дурне сакраментальне «люблю». Періодичне (раз в тиждень чи місяць) споглядання об’єкту твоїх бажань закінчується диким скрипінням зубів, награним пофігізмом і нестерпним розумінням того, що «нє сложилось». Через деякий час, ти здавалося б вже майже ігноруєш будь-які пориви свого затравленого серця і починаєш хоч якось жити своїм (насправді вигаданим і в когось позиченим) життям і ТИЦЬ…Доля скидає вас докупи як старі нікому не потрібні спогади і відбувається щось непередбачуване. Можливо ти здогадався про кого йдеться і хто герої цієї дурнуватої, але нажаль правдивої історії. Майже твоя копія. Те ж ім’я, що діє на мене на якомусь підсвідомому рівні (завдяки котрому ми і познайомились). Та ж зачіска, очі, але…..Він був єдиним чоловіком у моєму житті, котрий чудово обходився і без мене, а це було для мене нестерпним.Як так? Я для нього все, а він «дякую, могла б і не робити цього». Я відчувала «хребтом» його присутність. Вловлювала його заплутані думки, по дитячому кумедному личку я читала його мінливий настрій. Але все це для нього було непотрібним. ЙОМУ НЕПОТРІБНА БУЛА НАВІТЬ Я!Здається перший (чи тисячний з огляду на стару як світ історію наших стосунків) крок зробити так само легко як запалити сірник... і що далі? Дивитись як він розгоряється в неконтрольоване ніким полум’я, яке врешті поглине мою легкозаймисту натуру? Потім може бути надто пізно і я вже не позбудусь його фантому довіку. Отака історія. А ти… Вибач якщо зможеш, але за той час, поки я його не бачила, мені здалось, що я знайшла когось набагато кращого. І що це «ТЕ МОЄ» яке я так довго шукала, через яке я стільки витерпіла і яке я по праву заслужила.Нажаль лише одна ніч з собою наодинці (для цього навіть не потрібно було його писутності) безжально відкрила мені очі. Мені набридло брехати собі та переконувати власне серце, що я сильна і Він в минулому, далекому і безповоротному. Він тут. Був, є і буде, принаймні поки ми обоє не поставимо крапку над «і» і не зрозуміємо для себе, що ж саме нас так шалено притягує докупи. Так, зізнаюсь чесно ти мені дико подобався і певний час я не уявляла свого життя без тебе ( при цьому я абсолютно забула його). Але тепер я розумію, що я просто-напросто шукала в тобі риси коханої людини. І іноді я їх там знаходила Але... ОДНА НІЧ.Звичайно він як і завжди зник з мого життя, залишивши після себе суцільні розчарування, відкриту (вже загоєну) рану і самовпевнену обіцянку зустрітись через «рік-два-п’ять» для остаточного з’ясування цих «тупикових» стосунків.Ти знаєш, зараз мені взагалі ніяк. Я зрозуміла, що ніколи з ним не буду ( бо не зможу, це розтопче моє «Я»), а повертатись до тебе не хочу. Бо це вже не те. Я не змогла б брехати тобі, що нічого не сталось, а ти б мучився тим, що я не така, як колись.

удалите группу